Яскраві сторінки співпраці зі школами України Posted on by / 0 Comment Вже стало хорошою традицією наших шкіл взимку зустрічати разом Різдво, а влітку – бути присутніми в урочищі Запідок Верховинського району Івано- Франківської області на традиційному гуцульському фестивалі відродження вівчарського господарства та одночасних проводах пастухів на високогірні пасовища «Полонинське літо».
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Вівчар пас вівці, і це були майже справжні вівці – кучеряві, білі, блискучі клубки.
Давня історія України в контексті світової цивілізації Posted on by / 0 Comment Місцеві удули‘вівчарі’, шухадали-‘рибаки’, рагаби-‘воїни’ могли б, напевно, порозумітися з тодішніми слов’янськими гуцулами, ловцями щук і судаків, із русами — воїнами, які отримували ругу, платню за військову службу.
КЛАРК Артур – Колиска на орбіті Posted on by / 0 Comment Шотландські селяни-вівчарі здавна населяли цю гірську країну гномами, чарівними ковалями, духами й привидами.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Сільські забобони, що часом ненароком заскакували в його покої то од ткалі Феськи, то од вівчара діда Оникія, то заглядали в його оселю через тини од сусід, то були принесені молодицями в пекарню десь ніби в очіпках та плахтах, якось несамохіть виникли в його думці.
СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка Posted on by / 0 Comment бачив групи людей у темній формі, вони тримали на повідках вівчарок.
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик Posted on by / 0 Comment Після третьої чарки, яку ми випили «за кохання», я, ніби пошукову вівчарку, тицьнув його носом у світлину.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment У війську я два роки порався біля вівчарок і так звик до них, а вони до мене, що командири мене хотіли залишити при частині, та я на вчителя зібрався йти… Головне, він відчував, що плете дурниці, але говорив і говорив, ніби найнявся смішити їх, —
БІЛИЙ Дмитро – Басаврюк XX Posted on by / 0 Comment Декілька солдатів відпустили вівчарок – і ті нестримно понеслися по рівнині.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Гавкали в тумані вівчарки, варта грілася біля вогнищ, а вони заглиблювалися в мерзлу землю, кидали крижані грудки на ноші й несли їх метрів за двісті, зсипали у яр.
