Результати пошуку слова: Відай
Ольга Кобилянська – Земля
Нема, відай, у селі такої, що не хотіла би вашого Михайла! … Вже як він колись не стане першим у селі або й двірником, то, відай, доброму й не ступати по землі. … Так, відай, бог хотів, бадіко! … Відай, треба буде дві пари волів, аби потягнули її скриню до хати чоловікові, як дістане якого, бо одна пара не встигне”.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку
друга, мізиночка Оленка, вже ніяким світилом небесним не одзначена, та й кволенька змалку, і плаксунка, відай, через те ж таки, — … в духові розсудивши, з полегкістю, що, відай, таки на добро приходила прочанка, котра, либонь, зовсім і не прочанка була, — … і, відай, випереджаючи вже нависле Марїї в устах питання «а ти ж її?»,
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Відай, вона відійде навіки сама від нас, а золоті дукачі твої остануться тобі. … — Відай, покинули тебе, — … — Відай, покинули тебе. … Нема, відай, і чого, була б вже тут була. … — Найбільше, відай, чого вона бажає в житті, то піти на старість у монастир. … — Відай, ти знайшов собі другу Настку, що першу вже забуваєш.