Результати пошуку слова: Відгомін

Дев’ять років тому тут розігралася драма, відгомін якої прокотився по всьому Західному Краю і вкрив ім’я Стенової матері невмирущою славою. Іноді між ними, спонтанно й неконтрольовано, виникав тісний зв’язок на емоційному рівні, і в такі миттєвості Стенові вдавалося вловити відгомін її почуттів.

Нехай же цей поклик знайде відгомін в кожнім українськім серці! «… трах, тарах, тарах, залопотів ліс, а відгомін відбився кілька разів від гострих скель… Недалеко перед розстрільною лежав Степан, над ним спинився його ворог… Вістун прощав ясний світ, крайок синяви неба, тремтливі галузки ялиць.

Відгомін голосів у гридниці залишився позаду, на верху терема було тихо й темно, один тільки світильник горів у кінці переходів, розливаючи навкруг жовтувате світло. Часом десь на півдні обрій прорізувала сліпучо-біла блискавиця, але дуже далеко, може, аж за Дніпром, бо відгомін грому не долітав до могили.

Своїй коханій він залишив тільки відгомін, який довго повторював їй шуми на сходах. А можливо, колись протягом прохопило славетного короля повітря, і замкнені двері – це тільки відгомін зчиненого королем скандалу.

Є загадковість у вежах її, пам’ять часів, відгомін давніх пристрастей… Як двійник, як відгомін того «Оріона» далекого, справжнього, виріс химерний Ягничів вітрильник на підмурках старої лайби.

Іноді до них долинав слабкий відгомін суперечок і сварок,і двічі люте гавкання вогнепальної зброї розривало тишу. Далеко на березі, біля хатини, Тарзан почув відгомін події і, здогадавшись, що з племенем трапилось щось поважне, квапливо вирушив на шум.

Рассела й Артура Кларка (щоправда, нині він проживає не в Англії, а в Шрі Ланка, але саме в творчості Кларка з усіх англійських фантастів чи не найвідчутніший відгомін літературних традицій Герберта Уеллса). Том мугикав невідому пісеньку – невиразний відгомін казкової зустрічі, що запала йому в душу.

Відгомін дитячих років бринить найкращим звуком у його кобзі. Сплять усі по роботі тяжкій, А їх праці відгомін Не запалює мозок і душі рабські, Тільки тліє десь в душах, як спомин; Тліє в душах дрібненьких, у душах рабів, Гасне, змитий сльозами, Бо не йдуть боронить своїх рідних степів, Як колись боронили – списами!

Розділ IV ВІДГОМІН ІНФЕРНО Громадисько «Темного Полум’я» наблизилося до поверхні планети. Відгомін інферно Розділ V.

Відгомін Гришкиної вакханалії доходив і до траншей і там також викликав невдоволення й обурення.