Skip to content Він помовчав і, важко віддихуючи, все дивився й дивився на неї – таку ж чудову, як і колись, незрівнянно красиву Феофано. …
Микула повз понад берегом Дніпра, часто зупинявся, віддихував, ковтав воду, знову повз, іноді лягав, заплющував очі, якийсь час спочивав і бився далі, далі.