Skip to content — Став, Оксано, могорич, не скупись, бо знаю, які чари і на виду, і в відерковім барильці! …
Одна справа — подаруйати потрібній людині відеркову липівку меду чи запечатаний щільник, а зерно тепер он який скарб! …
А в нього ж, клятого, копито відерковйм було, Данило розсміявся: — 