Ольга Кобилянська – Через кладку
Мушу бачити, як виглядає вона, відколи почула від моєї матері, щоб не роїла собі на мене «надії». … На Мані Обринській нема нічого, хіба що не бридка дівчина, а відколи чула, що вона виходить заміж… Мене мов несподіваним громом вдарило, і я витріщився на неї. … Ми також не помолоділи за той час, відколи з гір переселилися.