Відруб Posted on by / 0 Comment відру́б1 – іменник чоловічого роду (відрубування) відмінок однина множина називний відру́б родовий відру́бу давальний відру́бу, відру́бові знахідний відру́б орудний відру́бом місцевий на/у відру́бі, по відру́бу кличний відру́бе*
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос Posted on by / 0 Comment На Ліґовці вони пірнули у метро, блукали станціями, застрибували в останню мить до вагонів, ретельно оглядали попутників на майже порожніх ескалаторах, обговорювали описані у детективах класичні способи «відрубування хвостів».
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Колишній працівник посольства приязно всміхається, тепер він вже не схожий на гільйотину – кумедну машину для відрубування голів, це, скоріше, людина: щира усмішка, він навіть трохи ніяково поправляє на лівому рукаві червону партійну опаску.
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу Posted on by / 0 Comment А тут ще й адміністрація міської в’язниці оштрафувала його за самовільний вихід із зони ув’язнення та зняття електронного охоронця “при допомозі відрубування лівої руки” (так було записано в акті).
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment Бо третя – про відрубування себе від коренів і стирання слідів, про ілюзію звільнення, про його неможливість.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment У випадку Ґонґадзе — до відрубування голови.
ФРЕМОВ Іван – Година Бика Posted on by / 0 Comment Відрубування голів, багаття, хрести й палі не могли знищити скупчення людей у завойованих містах.
