Кобилянська Ольга – Людина
Візок приближувався чим раз, то скорше. … Чи коні почули легку непевну руку, що ними поводила, чи, може, лівий побачив що-небудь край лісу, бо скочив убік так, що легкий візок мало що не вивернувся, а Олена похилилась уперед. … Вона потакнула мовчки головою, а опісля того він завернув візок і від’їхав.