ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Одне вікно було завішене чорним папером, а друге так закіптюжилося, що краєвид за ним пливав у сірому тумані. … У вікно повіяло духом землі й недалекої річки. … – Там, де я жив, ані хати не лишилося, ні батьків… …За вікном цвів срібно-синій сутінок. … Мала почуття, наче стоїть роздягнута, а крізь вікно незмигно дивляться чоловічі очі.