Результати пошуку слова: Вік
Семен Скляренко – Володимир
За ці літа Бразд побудував на дворищі терем з багатьма клітями і верхом, двома вежами на рогах, слюдяними круглими віконцями, що поблискували згори, як очі хижого птаха, голубниками, а навкруг усього двору, на ціле, либонь, поприще* (* … – говорив Сварг у сінях, куди ледь пробивалось через загратоване віконце проміння.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон
Хоч і минулися ж мої жалі, та не щезла пам'ять про добрі вчинки тих, що з ласки своєї горем моїм журилися, і мислю я, що пам'ять тая не щезне, поки й віку мого. … Поганішої людини, либонь, зроду-віку на світі не було. … Одна із служниць тої дівчини підійшла до вікна і сердито гукнула заспаним голосом: –
ТОЛСТОЙ Олекcій – Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна
Вікна багатоповерхових будинків – одні розбиті, інші позабивані дошками, здавалося, там ніхто не живе, жодна голова не визирала на вулицю. … У глибині подвір’я від заходу сонця палали запорошені вікна високого сарая. … Вона хоче сказати: “Відчини вікно”. … Розбиті вікна в ній були позабивані дошками, стеля подекуди обвалилась.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
подав голос якийсь чоловік середнього віку, в довгій коричневій свитці, підперезаній широким зеленим поясом, як видно, міщанин, — … За головним храмом, під мурованою високою стіною, в затінку розкішних лип сидів гурт селян середнього віку, худих, обшарпаних, і провадив тиху розмову з поселенцем Слобідської України.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
Клепання тривало з полудня й до самого вечора, охочих було багато, кожен шибеник хотів усістися біля прорізаного в дошках вікна й звістити світ клепалом: умер Ісус Христос. … Але мама мали свої клопоти, хатні, тому дали мені спокій, і я продовжував розчищати малюсінький квадратик — віконце посередині дошки.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
Дія діялась в двадцятих роках XIX віку. … Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон. … – сказала Онися, заглядаючи в вікно,– за вовка промовка, а вовк у хату. … Світлиця була просторна, з малими вікнами на чотири шибки. … Балабуха сів на стільці під вікном і поглядав на неї несміливими очима.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
– так завжди кричало серце дитяче, стискаючись в темряві нерухомої ночі, коли та емблема, розшифрована раз бабусею, висіла в вікні над сильветами сонного світу, прип’ята до чорної емалі неба, і сліпила зір. … Підходить знову до вікна і так стоїть. … Він багато вже бачив на своїм короткім віку і навчився «не реагувати».