Результати пошуку слова: Він

відповідає чоловік, зиркаючи на стінні дзиґарі, що їх жінка бачить так само, як він. … — Він мав бути вдома о сьомій. … Жак утуплюється в газету — суботньо-недільний випуск має замість звичних чотирьох вісім сторінок, які він проковтнув ще вчора, наче приписану лікарем піґулку.

Голосні погрози не справили на Вацлава ніякісінького враження: зачувши їх, він зареготав, блиснувши білими зубами, відтак склав долоні рупором і крикнув: – … та його приятель Франтішек Долежал, той лютий чоловік, який погрожував щезлому Єніку страшною карою, коли він зараз же не повернеться.

Але стояла мертвотна тиша, замок у мряці був міражний та розмитий; Олізар присів на сивий мокрий камінь, бо йому раптом відібрало дихання; в цій глухій стороні (бозна й куди він потрапив) йому почало здаватися, що він безнадійно заблукав. … Сидів, понурившись, дощ сипав і сипав, а він уже коцюбнув.

Він занурювався у світ науки, світ зіткнення ідей з серйозністю дослідника-аналітика і з якимось дитинним подивом стежив за вчинками своїх героїв. … Він народився у селі Рибальчому на Херсонщині, у тій частині українського степу, що підступила своїми лісозахисними смугами, дубовими гайками до піщаного узбережжя Чорного моря.

Це панування сподівався він перенести легко, бо козаки були в той час єдиною силою, що могла охоронити польську державу перед наїздами турків і татарів. … Зате уявою можемо легко змалювати собі ту наскрізь епічну атмосферу, в якій він зростав у добі невпинних боїв козаків із Польщею.

– Він пішов! … Ти хоч пам’ятаєш, як він виглядає, – … Хоч як вона вмовляла чоловіка взяти «тайм-аут» на цей вечір, він не погодився й пішов, голосно грюкнувши дверима. … Свідотцтво про розлучення вони отримали вчора й він не хотів лишатись ані хвилини. … На котру годину він тобі потрібен?

Водночас він почув рипіння і чоловічий голос. … В одній руці він тримав паперову торбу, а в другій – букет червоних троянд. … Потім він плюнув і забурмотів: – … Тоді він гірко мовив сам до себе: – … –  Він мав мене за ніщо, – … адже саме задля цього він, працівник відомої юридичної контори в Дубліні, й прибув у Кілдар, –

З чого він це взяв? … Він і так прекрасно знав, що пив. … Він знав, що саме я пив, коли і скільки. … – спитав він у відповідь і кинув слухавку. … – спитав він і гикнув. … Зазвичай він сміявся лише зі своїх (як йому здавалося, вдалих) жартів. … сухо наказав він, – … Чи це не він? … Ну, якщо не він, то пробачаю.

В просторній спальні було чисто й гарно, як у віночку. … –  Він усе порається на току, – … –  Як ми скінчили оцю обставу, то Елпідифор зараз покликав фотографа, і він поздіймав картинки з світлиці: одну просто од дверей, другу з отого куточка, третю з отого, а четверту з його кабінету.

Що він послав свій проект на конкурс, знали тільки його дружина та Ольга з Ярославом – після загибелі батьків Волошини взяли їх до себе. … вимовив він самими губами.  … Він усе зрозуміє з півслова, як зрозумів сьогодні на площі, і їй відразу стане легше… Чомусь була певна, що він зараз теж не спить.