ЛЕМ Станіслав – Кіберіада
І досі сидить він там, а сніг, падаючи, перетворив його на білу гору, з якої тільки стирчить вістря шолома. … І хоча зовні й виблискувала криця, панцери, картеч і смертоносні вістря, – … і вона, власне, для керування організмом накинула еволюції посередників, котрі б за певну плату передавали вістки від тіла до його господаря.