Skip to content …які мені мати казала, що це «очі янголів», і плачу, плачу… Після сліз мені ставало так легко і тихо на душі… Я наче виростав і летів у зоряні світи, що скажено мчать у вічність, а за спиною в мене шуміли могучі, на все небо, крила… І завжди після таких «польових каш» з костром, музикою й піснями, я не пам’ятав, як опинявся в свойому… 