Результати пошуку слова: Віяло

ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi

Posted on by / 0 Comment

I хоч нічого не тямив у тому, що читав, з жадобою та нетерплячкою вдивлявсь і вдивлявсь у той почерк – глибоким спокоєм та чаром віяло від тих сторінок. … Запах, яким віяло з кімнати, його обворожив. … I діти за нею – як віяло. … У нього була рівна спина, сиве волосся віялося з-за плечей, а ноги ступали впевнено й рівно.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Мережана башта граціозно тримала це віяло, складене з багатьох дрібних лопатей. … Сполохане гарячим вітром, плавно закрутилось віяло. … Звідти віяло святом, але недалекий ліс сутулився мороком. … На невисокій башті крутилось кольорове віяло – багатолопатеве колесо тихохідного вітродвигуна.

Володимир Винниченко – Сонячна машина

Posted on by / 0 Comment

Над містом велетенським віялом стоїть світло електрики, завзято борючись із світлом місяця. … Далеко над містом розгорнулося велетенське віяло вечірніх вогнів, і на тлі його вищербленими зубами огризнулися контури башт і велетенських будівель. … Зникло колишнє величезне віяло сяйна над Берліном.

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

Та його сподівання виявилися марними, і тоді він увімкнув електролампочку під стелею та озброївся віялом. … Коли хтось постукав, Канае відірвався від книжки і з віялом у руці попрямував до дверей. … Потім вийняв з шафи дзабутон і подав їй своє віяло, але вона сіла недбало на татамі й, здавалось, дивилася поперед себе в простір.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня

Posted on by / 0 Comment

І раптом чує, що від нього віє осіннім полем і осіннім гіркуватим листом, як іще вчора віяло від Тимофія. … Ніжним повівом доспілого хліба віяло од неї. … Осіннім приморозком віяло від дружини і, пильніше придивляючись до неї, не помічав теплої години, що могла б розтопити цей приморозок.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

У широкій улоговині їх підстерегло сонце, занози заблищали, шерсть на биках запарувала, ратиці залишали на мокрій землі чіткий слід, від бичачих морд віяло теплом. … Від глиняних стін віяло вологою, дзюркотів потік із чистою джерельною водою. … Від неї віяло морозним духом злежаної соломи.

Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША

Posted on by / 0 Comment

На початку липня посуха впала на степ, трава пожухла, джерельні струмки враз посохли і щовечора обрій закривала чорна хмара, від якої віяло спекою та страхом. … Сам малий поводився напрочуд статечно, і віяло він нього якоюсь надійністю, що і степ відразу здався не таким вже чужим та байдужим.

Вахляр

Posted on by / 0 Comment

вахля́р – іменник чоловічого роду (віяло) відмінок однина множина називний вахля́р вахля́рі родовий вахля́ра вахля́рів давальний вахля́ру, вахля́реві вахля́рам знахідний вахля́р вахля́рі орудний вахля́рем вахля́рами місцевий на/у вахля́рі, вахля́ру на/у вахля́рах кличний вахля́ре* вахля́рі* [діал.]