Результати пошуку слова: Ганна

 В курені Ганна сказала Луняці: – … Ганна не погоджувалась. … Від кабиці прибігла стривожена Ганна і вхопила Іванка за руку: – … Ганна випустила руку Іванка. … Мати його, Ганна, просила: «Не ходи, Іванку». … Ганна дала їй кусень хліба, густо посипаний сіллю, обмила вим’я й почала доїти.

Тут королеву одвідали королів брат Карл, що був біскупом Вроцлавським, та королева сестра Ганна Констанція. … В кімнатку увійшла її нянька, стара Ганна, проворна й смілива баба. … – промовила Ганна. … сказала Ганна з легеньким натяканням. … сказала Ганна й забрала робочі причандали.

Ганна двічі виходила до прилавка, щось діставала з ящиків, принесла якусь коробку, потім, умостившись на табуретці, почала писати, зрідка клацаючи на рахівниці. … Тільки-но офіціантка відійшла, Ганна непомітно кивнула йому, і Сашко попрямував слідом за нею. … – Ганна вийшла й незабаром повернулася з пляшкою горілки та склянкою.

Звали її Ганна. … Однак примітив, що Ганна веде його не куди, а таки до власного обійстя, саме того, де зараз посеред двору сидить натхненний грач, один із багатьох у цій ночі, котрого звуть Максим Дударчук. … – гнівно обізвалася з повітки Ганна.  … спокійно сказала Ганна.  … – байдуже сказала Ганна. 

Ганна Іванівна лагідно обняла і пригорнула до себе малих, зняла з саней дівчинку. … з ледь помітним смутком у голосі мовила Ганна Іванівна. … Ганна Іванівна приятелювала з Косачами давно. … Слідом за ним поїхала і Ганна Іванівна, щоб хоч трохи полегшити його страждання* Разом терпіли вони незлагоди, підтримували, як могли, одне одного.

Павлусь і Ганна дуже любилися. … Тоді вже Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення. … — Таточку, тату, де наша Ганна? … — А да Ганна? … Він знав з оповідань Андрія, що то є татарська неволя, в яку попала Ганна. … На цей клич Ганна відхилила плахту.

Гайворон нетерпляче розгорнув, прочитав: «Мати хвора хоче тебе дуже бачити так що приїжджай швидко Михей Ларіонович Кожухар і його жінка Ганна». – … Якби його Ганна втекла років тридцять назад, то Михей, може б, усе село спалив… – … – Ганна чекає… А ось заколю кабанця, прийдете на свіжину, тоді й посидимо.

Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна. … Ганна.