ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє
За ту гору також точилися бої, але намарне; а восени, як полили дощі, листя з каштанів геть поспадало, віти оголились і стовбури почорніли від вологи. … Вони закінчили стелити, і тепер я лежав на чистому гладенькому простиралі, а ще одним таким самим був укритий. … на своїй землі не можна йти за чистою наукою.