Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
* Але тут моя казка кінчається: глухий біль, старий, як давня рана, болюче ниє в мені. … Голос дужий, "з металем", але шорсткий угорі і глухий, слабкий у нижніх нотах. … — раптом чується глухий голос Олександри Михайлівни, й я вчуваю в йому сльози. … кажу я, й мені здається, що мій голос дуже глухий, як зпід пальта.