Результати пошуку слова: Глухо

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

Їй темніє в очах, в ухах дзвонить, потім стає якось так слабо… гаряче… глухо… гине. … Вітер змагається чимраз сильніше, збиває сніжини з дерев, колише хоч би і найвищими коронами до розгону, гуде лиховісне, а в воздусі розходиться широкий крилатий шум всього соснового лісу… Страшно тепер в лісі і глухо.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Бастувала чагунка, бастували робочi, скрiзь було глухо, каламутне, самотньо якось, i тiльки граки чорним ланцюгом крил в'язали з свiтом село. … Хома бив в них плечем, i в густiй пiтьмi, де не видко було лиця сусiда, глухо гупали плечi, трiщали сухi дошки. … Юрма здригнулась од глухого стогнання жаху, од шуму пiднятих рук.

ВЕРН Жюль – Незвичайні пригоди експедиції Барсака

Posted on by / 0 Comment

З акуратністю, властивою людям його професії, вів кинув у сейф портфель і три мішки з усією наявною готівкою в банкових білетах і дзвінкій монеті, глухо клацнув важкими дверцятами, спустив віконечко, дбайливо замкнув двері своєї клітки і попрямував до кабінету директора.

ЛАПІКУРИ Валерій і Наталя – В Багдаді все спокійно

Posted on by / 0 Comment

Інакше мене зашлють дільничним психіатром у таку глухомань, звідки до найближчої пивної бочки півдоби вертольотом. … Саме ця моя власна версія теорії «двох снарядів» і вивела моє слідство з глухого кута. … Глухо! … Для когось цей район був омріяним у глухому селі «городом».

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

Но ты сам тому виной: Променял свой путь прекрасный На тернистый и глухой, Дід після своєї смерті не залишив батькові спадщини. … Вона неуважно попрощалася з моїм батьком, сіла в фаетон і поїхала, а батько залишився на самоті, серед жахливої, глухої хуліганської ночі з шаленими бурями в душі.

КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій

Posted on by / 0 Comment

Мовчання й темрява, такі глибокі, наче ніщо й ніколи не порушувало довколишньої тиші і сонце одвіку не світило над цією глухоманню, панували тепер над мисом, над чорною водою, над принишклим лісом і навіть у насупленому небі. … Настала хвилинна тиша, а далі щось глухо гепнуло, неначе впало важке тіло.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Плоди глухо гепають у траву. … З одного подвір’я над самісінькою дорогою росла груша, її огрядні плоди глухо гепали на асфальт, поширюючи навколо виннуватий душок підгнилої м’якоті, над якою день у день роїлись оси. … Падаючи в поцинковане відро, камінці глухо тенькали.