Олекса Кобець – Записки полоненого
Самого анцибела – генерала – не сподобився я бачити, бо на поданого через руки йому пакета мені негайно передали його відповідь і наказали, скільки духу було мого, гнати назад до полку. … Серьожу похапцем поховали там таки, на узліссі, край дороги, а ми того ж самого вечора посунули далі – гнатися за розбитим ворогом.