Результати пошуку слова: Годі

годівни́чка – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний годівни́чка годівни́чки родовий годівни́чки годівни́чок давальний годівни́чці годівни́чкам знахідний годівни́чку годівни́чки орудний годівни́чкою годівни́чками місцевий на/у годівни́чці на/у годівни́чках кличний годівни́чко* годівни́чки*

кращого годі й шукати! … –  Годі вам сваритися, – … Ні, годі й думати. …  Годі!  … Тут, у лісі, людині багато не треба, але й без нічого годі обійтися. … Годі й казати, як той вчинок образив місіс Робертс. … А тепер годі сваритися, подумай про жінок. … –  Годі тобі хвилюватися, доню, – … Решту собак тепер, звичайно, годі було втримати.

Ми були партійними товаришами, тай годі. … Годі! … А потім на мене робила пресію в певному напрямі й годі. … — Так, просто не буде, тай годі! … Годі!… … "Ну, треба йти, годі" — … Ні, до ґімназії годі ходити! … — Костю, годі, покинь кривитися! … Так, вона там, а я тут, та й годі! … Ти просто знервувався, тай годі.

Про освіту й казати годі. … Навряд чи хто з теперішніх молодих панійгосподинь знають усі способи до того, та й, годібо, чи ж беруться за сю важливу справу! … Після цього годі було його держати: відпустили на волю, а настановили куховарку. … Та годі ж, пані бунчукова товаришко!

годі́вля – іменник жіночого роду (годування) відмінок однина множина називний годі́вля родовий годі́влі давальний годі́влі знахідний годі́влю орудний годі́влею місцевий на/у годі́влі кличний годі́вле*

Та й годі. … Горе, та й годі! … Годі тепер було думати стати паном на всю губу: землі не прикупиш, маєтків не поставиш, дворянства — про що стільки думалось — не доб’єшся. … Тіатр та й годі. … — Ну, годі, коли не хочеш — не буду… Чого ж, познайомити з сім’єю Югини можу. … Драгун та й годі.

Вернувся обідраний, оброслий на виду, що годі було його пізнати. … На майдані — столи для козацтва, бо в хаті годі було всіх помістити. … Отак обняла би та пригорнула любого козака до серденька, та годі! … Тепер пожалував того, що так висказався, обидив полковника, але вже годі було завертатися.

Батечку мій, та й годі! … Ніжками тупотять, підківками бряжчать, побравшись за рученьки, виворочуються, то еш’ять розійдуться, та як утінки плавно пливуть, тільки головками поводжують; то вп’ять у дрібушки… Вже й потомились, вже і хусточками утираються, вже б їм і годі, вже і другим хочеться потанцювать… так що ж бо?

Та земля пролягала аж до виднокола, над нею зависло червонясте сяйво, навіть годі сказати, яке – денне чи нічне: небо – без сонця, місяця, зірок – висіло зверху велетенським шатром, а над темно-коричневою межею неба й землі тяглася вузькою довгою смужкою, як після тайфуну, дивовижно жовта, наче полум’я хмара.

То була їжа, та й годі. … – Мовою канаків це означає «годі», « … Ні, годі з нього моря. … Годі було їй здогадатися, що, знаючи людей та життя, він далеко частіше, ніж вона, схоплював поетову думку. … Годі вже спати на сонці! … Просто вони існували, та й годі. … Мені подобалось красиве просто тому, що воно красиве, та й годі.