Результати пошуку слова: Голод

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Клапоть поля мама продала в голодовий рік. … Ворушила гілля поважно замислених у місячному сяйві берестів, холодним протягом примушувала шлапати в кімнаті домовика і жалібно попискувати під спорохнявілими підлогами голодних мишей. … –  А села довкола голодують, людей викошують тиф і дизентерія… Наші сусіди згідливе закивали головами.

РОНИ Жозеф – По вогонь. Печерний лев – КОМПАС (Подорожі)

Posted on by / 0 Comment

Вона може нести сарну на плечі, не втомлюючись іти з ранішнього сонця до вечірнього, терпіти голод і спрагу, вичиняти шкуру, перепливати озеро. … Однак вони не були надто голодні і побігли слідом за сарнами. … Найдужчий з ведмедів, печерний велетень, полював лише тоді, коли йому допікав голод.

Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ

Posted on by / 0 Comment

Невідомий майстре зобразив, може, на хресті самого себе, своє життя розіп'яв на хресті, а щоб його мука, його крик, щоб його вихуділе на тріску, розіп'яте проклятою роботою, голодом, війнами, морови-цями тіло збереглося як знак пережитого для пам'яті нащадкам, він розп'яття це подарував горопаській церкві…

ЛОНДОН Джек – Мартін Іден

Posted on by / 0 Comment

Його очі враз спалахнули жадібністю, наче в голодного, що раптом побачив їжу. … – Ви сказали, що Свінбернові не пощастило стати великим поетом через те… і на цьому спинилися,- нагадав Мартін, а сам враз відчув немов голод, і легеньке приємне тремтіння пробігло в нього по спині, коли Рут засміялась.

Улас Самчук – Марія

Posted on by / 0 Comment

САМЧУК УЛАС Марія Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933 КНИГА ПРО НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ I Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. … Вона вже чула їх, бо була єством, яке ворушилося, чуло голод і голосно про це нагадувало.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

І темніли вони для дочки й для матері; здавалась темною хата, й світ що вривався у вікна, чорнів у віччю в них… І стояла в темноті тій ще темніша доля їх – чорна, темна, страшна, з худим, з’їденим нуждою лицем, з злими од голоду очима… Таке лихо скоїлось перед обідом. … Тільки що з голоду не мерли… Сказано – убожество!