Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Там, у Соборі тихо тріскотять свічки, пахтить вільгостю стін, під банею високо вгорі лунає монотонний голос дячка. … Голос погрозливий, тихий. … Я відмахуюсь од них, голосно прохаю вибачення в дам, зазираю їм під капелюхи і… … Дівчина по перших же згуках мого голосу хутенько обертається до мене й зараз же прискорює ходу.