Голяк Posted on by / 0 Comment голя́к 1 – іменник чоловічого роду, істота (про людину) відмінок однина множина називний голя́к голяки́ родовий голяка́ голякі́в давальний голяко́ві, голяку́ голяка́м знахідний голяка́ голякі́в орудний голяко́м голяка́ми місцевий на/у голяко́ві, голяку́ на/у голяка́х кличний голя́че голяки́ [розм.]
Голяки Posted on by / 0 Comment множинний іменник (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Голяки́ родовий Голякі́в давальний Голяка́м знахідний Голяки́ орудний Голяка́ми місцевий на/у Голяка́х кличний Голяки́
БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment А тепер він пишався своєю гладенькою шкірою, бо вона свідчила про його походження від могутнього племені, і бажання ходити голяка то перемагало, то поступалося бажанню перейняти звичаї своєї породи і вдягти незручне, гидке вбрання.
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі Posted on by / 0 Comment І ганяв по всьому дому голяка. … озвався Стредлейтер: Коли я згадав, що алкоголік бігав при Джейн по дому голяка, він ураз пожвавішав.
СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів Posted on by / 0 Comment і вляглися голяка на гарячому піску, Максим після тривалого мовчання спитав: –
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment І раптом «Ель-Сейф» з тріском нахилився вперед, на ніс, на свій великий меч… Пан Попастратос зіскочив з ліжка й, майже голяка вибігши на палубу, побачив, що корабель тільки наразився на піщану мілину й затонути не може.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Той радісно з усіма поручкався, звісив наперед руки з паперовим жмутком і так стояв, ніби голяка перед медичною комісією, —
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад Posted on by / 0 Comment Вона вислизнула з ліжка й стала на повен зріст на своїх довгих, темних від засмаги ногах, і все її гарне тіло було суціль засмагле, бо вони ходили на віддалений безлюдний пляж і купалися там голяка.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment …відвідувачів і, обкладаючи його лайкою та прокльонами, тяг до сходів, Фіней ураз ніби вилущувався з тонесенької шкаралупи сну, відкидав ширму, сідав зі своїм тлустим черевом голяка серед брудник простирадел, а тоді діставав з-під матраца залізний прут і гамселив ним у трубчасте бильце ліжка доти, доки в погрібку западала тиша; потім він мовчки…
