Результати пошуку слова: Горб
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Роздратоване вибухами повітря перекидало мене з горба на горб, через траншеї, сіті колючого дроту, потоки крові. … Прийшов над село, став на горбі – і причулося, що корито долини зойкнуло дивними голосами. … На цьому горбі я ще раз пересіяв-перевіяв їх і став на тому, що вцілів, аби дітям, коли вони в.
МАТІОС Марія – Нація
Сама горбами до породіль ходить, без охорони, без зброї. … Він на очах малів і горбився. … Сказала би Фрозина хоч слово комусь лагідне, та що її слово, коли жінки зомлівають від плачу, як услід їм тужить худобина, й господарка ще світиться теплом і маєтком, а завтра маєтки розберуть чужі люди – й піде прахом нажите горбом і мозолями.
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК
Але якийсь біс, поки він, сидячи в сідлі, розглядав з горба далекі безлюдні вулиці, нашіптував на вухо: «Заїдь! … Поляки, видно, добре зголодніли, бо рудий, горбоносий, худий, мов жердина, Порадовський і огрядний, кирпоносий Монтковський, знехтувавши своїм шляхетським званням, запихалися смаженою рибою, аж.
Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…
Волосся чорне, завжди старанно викладене, обличчя бліде, неначе ніколи сонця не бачило, трохи подовгувате, ніс з ледь помітним горбочком посередині. … Я був на горбочку, і з потічка мене на горизонті добре видно. … Поляки подумали, що ми опустились за якийсь горбок чи в потічок і перестали переслідувати.
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Це той острів, де княгиня Ольга рятувалась з своїм флотом від бурі, де Святослав робив перепочинок, ідучи в похід на Візантію, а горби оті скелясті — це ті, що з них козаки, прямуючи з верхів’їв, уже виглядали Січ. … Свіжий горбик землі — когось там поховано. … Чиюсь розбиту, розколену каску поклали на горбику Славикової землі.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ
Вони гралися в хованки на Маріїному подвір'ї, поміж кількох стогів сіна, просторого дровітня, стодоли, вкопаної у горб пивниці і запашної завжди олійні. … – То беріть отако-о-о догори, а на отій обочі, на горбу під сливами, живе ксьондз. … Вони що – люди-великани, що з горба на горб ступають і слідів не лишають?