Результати пошуку слова: Гордість

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

І тепер татків годинник, гордість родинна, іде та йде собі, підвішений збоку на миснику, мовби ждучи господаря, ведучи лік і дням, і секундам. … Гордість почувають жінки, що мають такого пасажира. … Ніби докір, а в словах її чую приховану гордість.

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

Скорбота й жаль не турбували в цю вранішню весняну годину молодого новгородського князя, радість, гордість і щастя наповнювали його душу. … Не радість і гордість близької перемоги наповнювали душу Володимира, йому було смутно, що так сталось.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Повітряні далі затанцювали у Нінчиних очах, і, втративши всю свою заховану гордість, гордість своїх солідних п’ятнадцяти років, Ніна заплакала вголос, як маленька, як не плакала вже багато років. … І тієї хвилини я відчула велику гордість.

БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика

Posted on by / 0 Comment

Бо там він загубив свій прекрасний електричний ліхтарик, свою гордість і славу, ліхтарик, яким пишався перед усім класом. … Тоді Орельяно, зламавши свою гордість, сам вирішив відвідати “імператора”. … Орнандові ясно, він відчуває гордість за свій народ, він зворушений словами радянського професора: “перемогою демократії!” Он воно що.

Осип Назарук – Роксоляна

Posted on by / 0 Comment

Гордість, лакімство, нечистоту, обжирство й пиянство — всі без винятку гріхи головні бачимо у чужих. … Але шайтан засіє в її серденько рівно велику гордість… В школі невольниць було тихо, хоч мак сій. … Якась гордість пробудилася в її душі.

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

— То гордість лісу. … …Садки вишневі, біленькі хатки, стрункі, мов сторожа, тополі — окраса й гордість рідного краю; знову бори, зелененькі ярочки, перевиті, мов стрічками, вузенькими стежинками… … Хоча ні — її серце виповнила затамована гордість.

Гнат Хоткевич – Довбуш

Posted on by / 0 Comment

Тому розумів і гордість пастушків оцих, що так захоплено оповідали про велику кількість овець, кіз, корів на «їхній» полонині, хоч із тої скотини «їхнього» не було й одного хвоста. … Вся його шляхетська чи білошляхетська гордість бурилася про того: як? … І в тоні, як говорилося оте «самотретій», чулася якась гордість.