ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб» Posted on by / 0 Comment Родину спіткало горе, і Яся відчувала його. … Командування есмінця, рибалки, робітники торіанітових розробок поділяли його горе, висловлювали йому жаль, але з учорашнього вечора професор ні з ким не говорив про це.
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment — Тепер тільки одружиш, свате, дітей та й забувай горе! … тільки здригалося тіло, знеможене хворобою й пекучим горем, тільки боліла душа так, як ще ніколи не боліла, мов прощалася з усім, що є красного та ясного в житті, з усіма пахощами, теплом і світом його…
АЗІМОВ Айзек – Я, робот Posted on by / 0 Comment Мати тяжко зітхнула й залишила Глорію наодинці з її горем. … – Дитяче горе недовге.
ФРАНКО Iван Якович – Лис Микита Posted on by / 0 Comment – рік Бурмило,- Горенько мене постигло! … Превелике, люте горе По заслузі б'є мене!
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment Цікаво, що подумають люди, коли довідаються… Член кабінету міністрів, високий керівник найважливішого департаменту блукає сам… убитий горем… мало не вголос оплакуючи якісь двері, сад… 4 І досі бачу перед собою бліде обличчя Воллеса, його очі з чужим мені, похмурим блиском.
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит Posted on by / 0 Comment І ось жрець запалив священний вогонь, гості попідводились і з’явилася наречена – горе й невимовний розпач зробили її ще гарнішою. … А вбиті горем брати, Рама й Лакшман, довго блукали нещасливим для них лісом, шукаючи Сіту, поки не зустріли Ханумана – мудрого й безстрашного царя мавп.
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment Пом'янули минуле, по Хаблакові пройшлися, і чомусь дуже яскраво пригадався один випадок з горезвісної журналістської діяльності Андрія Сидоровича. … Ну, всілися на лаві під шовковицею, почав він ділитися своїм горем.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена Posted on by / 0 Comment «Оце горенько! … Я для неї вчиню велике горе… Але, але… вже пізно.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Лови, брат… Горе й радість – усе пополам!.. … Не стара з обличчя, лише надміру змучена турботами й горем, що промовляли самі за себе з її зажурених очей.
ТИЧИНА Павло Григорович – Соняшнi кларнети Posted on by / 0 Comment Співай, стара, лий серця біль в пісні безкраї, чулі Про море те, що блискотить при місяцю: ой люлі… В твоїй душі хвилює спів, безмежний спів, як море, Синам на втіху любу він, а матерям на горе.
