Результати пошуку слова: Григорій

Григорій!… Начальник якусь мить мовчки вдивляється в дві мерехтливі цятки. І наростає, наростає… Вона починається з одного голосу – з того голосу, що говорив “Я… Григорій!…”. Ніхто не відповідав: “Я” і ніхто не відповідав: “Григорій”. – Григорій!… І не вберіг. Він – Грицько ж таки, а тепера Григорій – крадькома розплющує одне око.

Посередині його лежали жаки, а по краях сиділи два хлопчаки — Григорій Шевчик і Варивон Очерет… — — замахав руками Григорій Шевчик, і на його темному красивому обличчі відбився непідроблений переляк. І коли восени 1921 року в село до них приїхав новий учитель Григорій Марченко, Дмитро зачастив до нього.

Знав про те й Григорій Комарницький, адже це його мали там оскаржувати. – наївно спитав Григорій Комарницький. Тоді бозна-звідки взявся писарчук, тобто підписок, бо доти його не добачали ані Петро, ані його дочка, ані сам пан дяк Григорій Комарницький, котрий стежив за тим печальним дійством із ґанку троянівської школи, –

Василь ШЕВЧУК Григорій Сковорода Світ ловив мене, але не спіймав. І не збагне Григорій, чи то Ничипір сніва, чи у самого в серці зринає пісня. Григорій хотів спитати, коли і де старий отаман учився, але не встиг. сказав Григорій, відчувши в серці терпку журбу-тривогу за тими соколами, що десь летіли степом у рідну Січ.

Я йшов у вогкій сутіні, переді мною ступав повільно Григорій, а позаду важко дихав Нестор, той, котрий літописа написав. Крім нього, до віконця затворника підійшли Лаврентій, Єремія, Теофіл, Святоша, Григорій-чудотворець і Марко-печерник. – На такого простачка й бідолаху той Григорій скидається.

До сьогодні в Чорнухах збереглася легенда про те, як Григорій Сковорода покинув домівку. Для цього були інші причини, бо 1738 року, здається, полишили село обидва сини Сави Сковороди: Степан подався до Петербурга, де жив далекий родич, а Григорій поїхав до Києва учитися.

Григорій Савич Сковорода. Григорій Варсава Сковорода МЕЛОДІЯ [311] На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який змлюеться, i змя з яблуком своїм.

Григорій Савич Сковорода. Твій вірний слуга, любитель священної Біблії Григорій С к о в о р о д а 1774 року в селі Бабаях, напередодні П’ятидесятниці Байка 1.