МИРНИЙ Панас – Серед степів
Ви вже скілько разів чхнули, скілько разів ухопились за груди, ледве переводячи духа. … Омліваючи, воно так поривчасто б’ється, то застугонить, мов спересердя, у глухі груди, то, одходячи, затруситься важко та дрібно, то на хвилину зовсім перестане кидатись – замре! … Вам стає сумно; голова хилиться на груди.