Результати пошуку слова: Гуп

гупо́тнява – іменник жіночого роду відмінок однина множина називний гупо́тнява родовий гупо́тняви давальний гупо́тняві знахідний гупо́тняву орудний гупо́тнявою місцевий на/у гупо́тняві кличний гупо́тняво* [розм.]

Такі українські прізвища як Баглай, Бака, Бакота, Балвір (Бальвір, Балбир), Бушма, Бушмака, Вишень, Гупал (Гупало), Кічак, Кришень, Кундера, Кундіренко, Курупа, Манджула, Пандай, Панікар, Судас, Хопта, Чамара, Шандра, Шіваненко, Шудря, Шудрак та багато інших згадуються у ведах та епосах.

Тут я бистренько прокинувся, серце гупало – гуп–гуп–гуп!  … Одначе та стара ципа дуже спритно і з дивовижною, як на її вік, скоростью підскочила ззаду й ну гамселити мене – гуп–гуп!  … Але стара знову накинулась на мене – гуп–гуп!  … Зрештою, одного ранку я вирішив покласти цьому край і став битися голівером у стіну – гуп–гуп!

І Мертенс сильно гупає себе рукою не в груди, а по круглому коліні. … За стіною глухо чути розмову Труди телефоном, сміх, кроки, гупання чимсь важким. … Він швидко розплющує їх і гуд зникає, але в висках ритмічно, швидко, гарячкове гупає кров. … Гуп! … Гуп! … Гуп! … У плече знизу щось страшно гупає, і він розуміє, що лежить на даху.

Важко гупнуло на землю яблуко — і тиша… Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля. … …Із стріхи лунко гупнула брила снігу і обірвала задуму. … обухом гупнула догадка. … В голові його важко гупали кров і думки. … Темні вулиці зрідка обзиваються важким гупанням і голосами. … А тут уже хтось біля порога гупає.

Дядько все ще важко гупав по ескалатору, хрипло i якось не дуже стурбовано, навiть спокiйно вигукуючи: – … А он – гуп! … гуп! … гуп!  … – попiд кущами волейбол, стоять кружка i м’яча гупають. … То гупало у грудях моє власне серце. … Тiльки тупотiли i гупали по дорiжках чоботи. … Аж у скронях гупало.

— І Прокіп, гупаючи чобітьми, біжить у хату. … На Горобцевій кладці жінки, виставивши напоказ голі литки, дружно гупали праниками, і те гупання гарматними пострілами віддавалося за Ташанню. … Потім почулося якесь гупотіння по землі, видно, що бігло по ній щось важке і сильне.

По хвилі до них шпарко, гупаючи «могутньо» монументальними кованими блискучими чобітьми, підійшов блискучий в своїй новесенькій єжовській уніформі юнак з папірцем в руці і, буркнувши: «Давай за мною», повів їх порожніми коридорами, безкінечними сходами, попід гамаками. … Андрієве серце гупало, як навіжене: «Упізнав!