Результати пошуку слова: Гур-Гур
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Той з гуркотом підкочує. … На вулиці гуркіт екіпажів на колесах, побідний, хвилюючий. … А колись же, за студенства, я міг, проходячи отак повз гурт дівчат, весело кинутись до них, схопить одну, другу, поцілувати, посміятись і піти собі далі, посвистуючи. … А вночі я кажу собі казку й тихо засипляю під гуркіт коліс.
ДОВЖЕНКО Олександр Петрович – Зачарована Десна
Так вiн тодi, вiдчинивши хвiртку отими рогами, що так засвербiли, i – гуру до Захарка! … Пiсля косовицi починаєм гребти сiно гуртом, i ось потроху мiняється наш свiт чарiвний: батько, дiд i дядько стаютi чомусь мовчазними i збентеженими, якась пiдозра проявляється в очах: вони починають дiлити копицi.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
— Ні, не золотим і не срібним, а гуртовим, — … Тоді на прогнутих плесах починають світити вимоїни і прокидаються льодоколи — поведуть своїми срібними смичками, і вже тільки прислухайся — над берегами й за берегами здиблюється бентежний передзвін, а в берегах шипить, гуркоче, шаленіє крига і радісно зітхає вивільнена хвиля.