ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат
Надворі був густий туман, як це часто траплялося цієї пізньої осені, і Кленін уже майже пройшов повз машину, а потім раптом різко повернувся. … Письменник видихнув Чанцові в обличчя таку густу хмарку диму, що той аж закашлявся; у кімнаті на більш тривалий час запала тиша, не чути було навіть дитячого плачу.