ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
– Даремно прагнеш звабити мене і розм'якшити, – … – Даремно це, – … – Тебе обдурив, налякавши, той мізерний земляний черв'як, і ти даремно стільки сліз виточуєш. … Точиш ти сльози, брате, а вони в тебе пропадають даремно. … – Себе ти даремно на муки прирік, – … Дай сон рабам твоїм, утрудилися вони даремно, при-годжуючи ворогу!