Результати пошуку слова: Дарма що

дарма́ що – словосполучення незмінювана словникова одиниця

Отже, мені здається, що між тим четвергом і четвергом наступного тижня майже ніхто не заводив розмову про подорож у Часі, дарма Що вона зацікавила всіх нас. На мить я здивувався, дарма що значення жесту було досить зрозуміле. Дарма що боліли руки й спина, я спускався прямо сходинками якомога швидше.

Як же зійшлись, так дарма, що тільки, може, часів три не бачились, а так неначе десять год разно були. Дарма, що німець, та й він заплакав, і хоч би тобі копієчку узяв. Повелить, то я ще швидш її вмру, дарма, що вона вже на ладан дише.

Дарма що не було видно мікрофонів, його голос лунко загримів у залі. До відвідин Магазину Снів він не відчував себе убивцею, дарма що його звинуватили на Землі. У День Вільного Громадянина він, дарма що вийшов озброєний на вулицю, так і не зміг примусити себе вбити хоч одного представника нижчих класів.

Його суперечка з Пасеком була для нього доказом, що він не може числити на дружбу Яна-Казимира, дарма, що цей уважав його своїм довіреним; це вразило його горду душу. Видко було, який він схвильований і нервовий, дарма що звичайно був спокійний і вмів володіти собою.

А хрєново ти, подруга, виглядаєш – ох, хрєново: на повний сороковник, дарма що сходила постриглася (на героїчну надсаду спромоглася, бо стан такий, особливо вечорами, що раз була замалим не заснула вбраною, i лиш дивно притомний, крiзь липку млу обважнiлого мозку, укольчик страху: та що ж це я, до ручки вже докотилася?! –

Дарма Фелтон, пильно вивчаючи обличчя і руки Віазеллі, шукав сліди років, що минули — їх не було: ні зморшок на обличчі, ні тремтіння в руках… Рімо подбав зайняти позицію в центрі кімнати, щоб спина знаходилася на рівній відстані від трьох стін і подумав, що дарма він не захопив із собою зброю.

Рослий, широкоплечий, вiн легко йде по землi, дарма що на його плечах лежить кропив’яний, певне, з пашнею, клунок. На що вже дiвчата – i тих спокусила мода: дарма що вони тодi ще не носили штанiв, все одно деякi придумали галiфе на рукавах сорочок: починалося воно прямiсiнько вiд чохлiв i зникало, не доходячи до плiч.

Тепер її й Маруся б не впізнала, Коли б вернулась звідти на Вкраїну, Де «чотирма концями світу» править Той цар, що величають тінню Бога, Той, що й Москву, й ляхву, і німця давить, І Риму гордого втирає рога, Дарма, що королі там товпляться в порога. Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим.

Чезлі вийшов не озираючись, дарма що Вейтон бубонів щось нерозбірливе за його плечима. Ось тоді і виявиться, що нашу поліцію треба реформувати, оскільки її працівники, дарма що ввічливий убивця повідомив на шість днів раніше про плановане убивство, не в стані йому запобігти». –