Skip to content
Як же зійшлись, так дарма, що тільки, може, часів три не бачились, а так неначе десять год разно були. …
Дарма, що німець, та й він заплакав, і хоч би тобі копієчку узяв. …
Повелить, то я ще швидш її вмру, дарма, що вона вже на ладан дише.
А хрєново ти, подруга, виглядаєш – ох, хрєново: на повний сороковник, дарма що сходила постриглася (на героїчну надсаду спромоглася, бо стан такий, особливо вечорами, що раз була замалим не заснула вбраною, i лиш дивно притомний, крiзь липку млу обважнiлого мозку, укольчик страху: та що ж це я, до ручки вже докотилася?! –
Тепер її й Маруся б не впізнала, Коли б вернулась звідти на Вкраїну, Де «чотирма концями світу» править Той цар, що величають тінню Бога, Той, що й Москву, й ляхву, і німця давить, І Риму гордого втирає рога, Дарма, що королі там товпляться в порога. …
Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим.