Результати пошуку слова: Дарма

У мене теж можуть бути якісь почуття, дарма що я прожила з тобою сім років. … Він не знав, що багато хто з них віддавав йому своє найкраще, дарма що воно було вбоге. … – То дарма. … – Дарма. … І я певен, -провадив Мартін далі, -що він похмурий і сердитий, як сич, ніщо його не тішить, дарма що він має тридцять тисяч на рік.

дарма́ що – словосполучення незмінювана словникова одиниця

га́рма-дарма – прислiвник незмінювана словникова одиниця

— Дарма. … Він силу має, дарма що травиця. … А в душі зітхнула: боліло її серце за цим спокійним яснооким хлопцем, заздрила Югині, дарма що та була найкращою подругою. … Дарма! … V Дмитро, дарма що став ширшим у плечах і наче побільшав на зріст, легко зіскочив на ще пругку землю і поклав руку на коротко обстрижену гриву.

Матінка, дарма що неписьменні були, та мали прегарну пам'ять: уже в літах бувши, вони не забували історій, чутих змалку. … Ну, не наше діло судити, а знає об тім кофейна шовкова хустка, яка не раз злітала в такому разі з матінчиної голови, дарма що пов'язана була на підкапок з синього сахарного паперу.

–  Дарма. … І дарма ви кепкуєте. …  Ви мене ще не знаєте, а тому дарма хвилюєтеся. … Дарма зволікаєте з освідченням,- сказала вона без жодного натяку на жарт, проводжаючи очима постать Аяко. … Але ж тоді він лаятиме за те, що його дарма потурбували. … –  Дарма ви так кажете. … Якби не ви, я б дарма била ноги.

Добре підсмажились, проте не пригорит до чорного, дарма що в самому полум'ї танцювали, так у ньому вигопували, що аж яіч гуда. … Найчастіше ті бджоли не давали спокою Мині Омель-ковичу, дарма що він колись товаришував із Романом, по заробітках разом ходили, з одних таганів куліш сьорбали по економіях, а ось тепер…

В свого славного батька, семиградського отамана циганів, своєю злобою вдався, лихий і мстивий, як смерть, дарма що красний, як місяць, і понад свій вік мудрий. … Не міг віднайти, дарма що в нім душа дрижала. … Та дарма. … Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов до своєї рідні, дарма що тут не цигани.

–  Звісно, я, мабуть, дарма турбуюсь, – … –  Ой, дарма ми не дочекалися Гандальфа!  … А зовсім інша – тягнути їх за собою у вигнання, дарма що вони самі пішли… Спадщину залишено мені одному. … – Дарма ти все ж таки хочеш іти лісом. … – З жирним корчмарем, що і власне ім’я ледве пам’ятає, дарма що його кличуть з ранку до вечора?

ну, та дарма! … Та й це дарма, бо таки все. … — Дарма, аби впіймати! … — Дарма, тату, аби я до діла казав. … Ну, та дарма,— гаразд буде й так! … Та дарма! … Та те дарма, а тільки чоловік гарний… … Ну, та дарма! … це дарма!.. … — сказав слідчий.— Дарма: посидиш трошки в острозі — там язик тобі прикоротшають!