Skip to content Їхня родина була невелика: старині двоє та п’ятеро дітей. …
Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом. …
Вони робили собі курбало у потоці, глибоке місце, і, роздягшись, бовтались в нім, як двоє лісних звірят, що не знають, що таке сором. – У мене двоє дітей. …
Вулиця безлюдна, будинок згорів, як стара театральна декорація, інші будинки занурилися в пітьму, поруч – рештки механічного пса, трохи далі – труп Бітті, ще далі – двоє пожежників і “Саламандра”. …
шурхіт, чиясь тінь, двоє очей. …
– Повість про подружжя, приміром, як-от ви двоє. Міг хоч і півдня невтомно ходити з нею під аркадами абатства, довкола кам'яного дворика, і тоді все мало сховатися, щезнути, лишалися тільки ці двоє, без свідків, без наглядачів і спостерігачів, могли досхочу слухати одне одного, дивитися одне на одного, відчувати взаємну близькість чи взаємну відчуженість, хто ж то знає! 