Отож з того часу й почало зваться те місце в Києві, девін жив, Кожум’яками. – А девін зараз? Якщо знаєш, девін є, то й іди до царя. Встав удосвіта, вийшов на ґанок та так і оторопів: нема в дворі дуба – вже зрубаний, а там, девін стояв, – І так хутко зник, що ніхто й не вгледів, девін подівся.
Малий дістав із шафки, девін тримав свої іграшки, будівельну коробку. Але якщо вони часом почнуть його шукати, то хай знають, девін. Ні, хай буде, що буде, а він таки поговорить із мамою. Оксамитовий, пухкий, І ласкавий, і м’який, Не попросить їсти й пити, Будевін тебе любити.
Увесь той деньвін був сумний, неговіркий, за обідом мало що їв і тілько страшно побликував своїми чорними здоровими очима. З дня на деньвін робився сумнішим, небалакучішим; все йому на заваді. І він більше не побаче Мотрі, вона навіть не знатиме, девін дівся. Девін її дів? Девін волю дів? – Де ж він, де?
Вона обтерла його й повела до спальні, девін мав мешкати. Так, ми справді можем його спіймати, бо знаємо, девін живе. Бімбо невдоволено загарчав, коли Малий підійшов і витяг його з кошика, девін уже був заснув. Але відразу ж забрав назад і палко поцілував знімок, той, девін показував пусковий ґудзик.
Серце весляра мірно колотиться; поки він не позбавлений здатності мріяти, йому здається, що рано чи пізно приведевін цю галеру до рідного берега, тоді, може, всі вразяться з його подвигу. Олізарові стало дивно, що ідевін у цій чудній процесії і що голова в нього задимлена чорним димом.
— показати в своєму творі (девін?), Девін їх побачив? Девін побачив цих уявних матерів, які замість того, щоб з радісною усмішкою на устах переселятися з тісних мазанок у світлі нові будинки, раптом почали плакати і цілувати одвірки,, та ще з такими слізливими иричитаннями?
Девін був учора? Коли було зроблено останній запис, ніби автоматично з’явився ще один: «Темно-синя сукня…» Романові здалося, що віндесь уже бачив цей глибокий, ніби морський, відблиск… Невловна асоціація майнула й миттєво згасла. Пісний романчик у санаторії, девін лікував виразку, не враховується.
Тільки-но великий годинник біля стіни пробив одинадцяту, Чед підвівся і попрохав місіс Порджес провести його до кімнати, девін міг би переночувати. – Ми більше не маємо нічого спільного з Робертом, і я не знаю, девін, – – Ось девін, убивця! все девін, Мідл, уже перевірив.
Звідки знати, чи не був віндесь тут поблизу? – Тихше, вініде! – За іншого небіжчика, котрого вона й у вічі не бачила й не знає, девін працював. Виголосивши це, віндещо знервовано запалив сигарету. Визнання Плінія, що вінладен відмовитись од подальших розслідів, йому аж ніяк не сподобалось.