Результати пошуку слова: Де ж то
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
– Адже ж купують у нас десять десятин наші мужики… То продаймо та й обставимо хоч світлицю та кабінет. … А де ж вона справді тоді була? … Весела Меласина компанія часто сиділа сливе до світу на веранді за тим самим столом в тому ж таки куточку, де ще так недавнечко справляв веселі бенкети та випивачки Мишук з своєю Каміллою-Дивом.
Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності
Ми покинули помешкання, в якому вже давно не було жінок, чисте, сумне, якесь мовби гірке помешкання, спустилися по сходах, поминули зал, де точилася різанина в «козла». … – То де ж у чорта! … – Але ж нічого ви не дали зі своїм Шляхтичем, а Чемерис жене по п'ять норм за день,- нагадав зі спокійною зловтіхою Токовий.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
Казала тобі!… Казала ж!… Пропадай він пропадом той Де-Ве-Ка! … Де ж він, той дивний та ще й екзотичний тваринний і пташиний світ тут? … – Це однакове, синку, тільки в тебе приготовлене для тебе, а в мене – звичайне, там його цілий туязь, і ми його з тобою вип'ємо десь, еге ж. … А то чому ж так дешево?
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій
Дейтерій надходив у велетенську топку, живив кулю і давав гелій. … Хочеться іноді збагнути, простежити, з яких же цеглинок чи атомів складається життя, яке бентежило мене вчора чи десять років тому. … Кілька днів я жив життям ескімосів, чукчів і мандрівних мисливців, таким, яким воно було, мабуть, десятки років тому.
На уходах – Андрій Чайковський
До того ж треба підібрати людей дебелих, відважних і нелінивих. … Тепер хлопці волокли його по землі до того місця, де був Журавель. … Біжіть зараз у той бік, де фігура під лісом, і то зараз, бо ще Тараса піймають, він же коня не має. … Приїхали прямо над балку менш-більш навпроти місця, де мав жити той дідуган.
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє
Починало трохи сушити в носі – певна прикмета того, що день буде жаркий. … Та де ж пак, замість цього точиться війна! … У мене що день, то все виходить краще… Бідолашний малюк, то як же ви себе почуваєте? … Де ж той клятий штопор? … – Якось я поїхав сам і держав жилку зубами, то одна так смикнула, що мало щелепи мені не видерла.
Олесь Гончар – Циклон
Дивовижа, містика, чортівня якась: там, де ніби ж то кожен сантиметр землі начинений спресованим вогнем і смертю, коняка, накульгуючи, спокійно просувається крок за кроком і, всупереч всьому, не гине — нагнулась, мирно щипає між мінних дротиків свіжу, соковиту траву… … Жде вас біля того озеречка, де глід червоніє.