Результати пошуку слова: Десь-не-десь

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик

Posted on by / 0 Comment

Десь неподалік затріпотіла крильми нічна пташка. … Мені в голову прийшла божевільна думка, що вона десь розстелила свою шаль, лягла на неї й чекає, аби я скоріше наштовхнувся на її тіло. … Я увесь час дослухався, чи не почую десь поруч звуку її кроків. … А якщо вона десь є… Думати про це було не менш жахливим.

СУШИНСКИЙ Богдан – Рiка далеких мандрiв

Posted on by / 0 Comment

Але я вже знаю, як Чингiс дбає про те, щоб десь у чомусь не виявити легкодухостi. … Пiднявшись на вершину хребта, ми звернули увагу на невисокi зубчатi скелi неподалiк, i здогадалися, що Долина Драконiв i кам'яний колодязь iз лiгвом Великої Кiшки знаходиться десь там, за тими скелями, що здавалися неприступними.

Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі

Posted on by / 0 Comment

— Мені хоч би де бути — аби десь бути, тому я ніколи не нудьгую. … Я з нею десь познайомився учора ввечері. … Він ошаліло роззирнувся довкола, неначе минуле причаїлося десь тут, у затінку його будинку, і досить простягти руку, щоб повернути його. … сила, яка була б десь тут, а не за тридев'ять земель.

Володимир Дрозд – Катастрофа

Posted on by / 0 Comment

Андрій Сидорович, не ймучи віри, усміхався на кожну звістку — ніяк не міг уявити, що десь там, за сотню кілометрів, живе людина, народжена від нього. … Іван ще до урочистої хвилини десь випив, коли б не з друкарем Шульгою. … Оксанка прокинулась десь після дванадцятої, закомизилась і не здалась на жодні Андрієві зацитькування.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я

Posted on by / 0 Comment

Кума десь ділась, неначе крізь землю провалилась. … І все те він бачив, неначе десь у воді, одкинуте зверху од високого берега, або десь на дні неглибокої прозорої річки. …  Мелашка прийшла додому, і свекруха справдила своє слово: од того часу вона знов облила Мелашку солодким медом, а полин неначе сховала десь у комору для Мотрі.

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

Мати ж мовчки пряла свою пряжу – красиво з вiдведеної руки аж до самої долiвки пускала тугий починок; вiн гудiв, неначе джмiль, i десь навiвав тi видiння, коли по лузi чи в лiсах, розганяючи джмелiв, нахилиться до трави наша корiвчина. … – Ти в ньому i на ковзанку десь-то не пiдеш?