Дзвонитися Posted on by / 0 Comment дзвони́тися – дієслово недоконаного виду Інфінітив дзвони́тися, дзвони́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа 2 особа МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа дзвони́тиметься дзвони́тимуться ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа 2 особа 3 особа дзвони́ться дзвоня́ться Активний дієприкметник Дієприслівник дзвонячи́сь* МИНУЛИЙ ЧАС чол.
Ольга Кобилянська – Земля Posted on by / 0 Comment – кликнув, хрестячися та дзвонячи зубами.- Тут нечисте місце! … – спитала, дзвонячи зубами.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон Posted on by / 0 Comment Давай він, дрижаки ловлячи та зубами дзвонячи, роздивлятися, чи не знайде якого захистку, щоб не одубіти з холоднечі, –
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment Не раз вночі зривався він, клякав І, дзвонячи кайданами, молився, Щоб спас господь його з тих пут, з тих мурів, З обіймищ тих могучої любви.
РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі Posted on by / 0 Comment Це плакали, різко дзвонячи, її троси, сигналізуючи, що натяг дійшов крайніх меж.
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Ланцюг розірвався, срібні ланки, мов дощ, розприснулися на всі боки, дзвонячи по камінні.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа Posted on by / 0 Comment Жайворонок піднявся до неба, щебечучи, ніби дзвонячи.
