Результати пошуку слова: Дивина та й годі
ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми
… За два тижні вже мовчки розумів Олеся, і, годі було Мовчану зиркнути на ковадло, Рубан хапав … кидав на тирлечко ковадла, брався за молот і так гатив часто, що Олесь ледве встигав мітити удари … … Але там, де письменник хотів затаврувати фальш, мова його набирала зовсім інших, аж ніяк не пастельних, кольорів. … Едді здригнувся й мало не впустив тацю. … – Для мене це не дивина. … Це не дивина, Джой, –
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
– Повсюдо-Повсюдо, ти єдиний, братику, кому виложити можу про муки свої та й про недоленьку! … Я пустився йти, та він рвонувся за мною. … Та воно й дівки порядної нема. … Так, напевне, і люди падають, коли їм зраджує доля … все на шляху А взагалі пристосуванець не дивина. … У її лагідних очах завсіди ніби світився ранок, а тепер вони так запались, що з них годі що-небудь вичитати.
Олесь Гончар – Твоя зоря
Таке ім'я теж було для нас предметом розваги, бо хіба ж не дивина — з усіх боків однакове, кругле й міцне, мов горіх! … Комусь віп може здатися й зовсім нікчемною рослиною — бур'янець, та й годі, а для нас, тодішніх, то був не-абкиякий дар, найперші ласощі нашого тернівщанського літа. … — Комедія, та й годі!..