Skip to content
Іде військо, іде й друге, А за третім стиха – Не дивися, безталанна,- Везуть тобі лихо. …
Бо дивися: Смерті сподіваюсь, А ридаю, мов дитина, Як я нагадаю Катерину. …
Чи то не гуси, то пани, Дивися, в ірій полетіли – Агу! …
Дивися, онде головнею Стоїть на комині. …
Дивися, пся його личина!
– Дивися, її як краще допитуєшся, як їй хочеться, а вона ще й бришка! …
Дивися, пожалуста, за ним, щоб вiн, бува, хати не спалив, а я пiду та трохи спочину, бо це вже жди всюночної… Ох, побила мене лиха та нещасна година! …
– Дивися! …
– Дивися -ноги одтопчеш! …
– Дивися ж! …
Дивися, мiй Васька вже й випередив.
Дивися, ніхто тебе не візьме, бо вже зморщена. …
Дивися, аби ти не купилася на мужеські руки. …
Дивися, яке у тебе туге черево. …
А поки згадають, що ґаздам слід розмовляти одному по-польськи, а іншому – по-румунськи, ґазди, дивися, уже розтеклися між хатами, як дим. …
А ти дивися, яка у світі колотнеча робиться.