КОСТЕНКО Ліна – Берестечко Posted on by / 0 Comment І я димів, як попіл Карфагена. … Було село димів на п'ятдесят, тепер хоча б одна-єдина хатка!
ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment Уламки під стіною, яка оточувала корабель, потемніли, тільки грунт іще димів, і у високому стовпі вібруючого повітря дивно погойдувалися зірки.
БАРКА Василь – Жовтий князь Posted on by / 0 Comment Окулярник, що сидів коло шофера і димів папіросою, недбало зиркнув крізь прямокутник віконця на лежачого. … Потяг сунувся спроквола, ніби і сам зголоднів з людьми; і димів страшенно, бо, мабуть, сирими дровами топлено його.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Стара ворушила вогонь, дмухала на нього, а він лиш пирскав іскрами і ще дужче димів, запинаючи журливе жіноче лице… … Внизу осиротіло димів пароцлав.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Він глибокодумно морщив чоло і так димів, що складалося враження, ніби коридором пересувається спеціальний агрегат з димарем. … Інколи він ще брав пахучий тютюн «Золоте руно», набивав ним подаровану кимось люльку і димів, обпікаючи нікотином язика, але не затягуючись.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Один Павло являвся кожного вечора, сідав на лаві біля дверей і так димів цигаркою, що не видно було ні вікон, ні дверей. … Чумаченко димів цигаркою.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Дим рівно став від печі до неба, Володимир зирнув на вулицю й побачив, що таких димів стоїть над околицею з двадцять – вони, ті стовпи, підпирали небо, як Геркулесові, –
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment А я димів собі поволі, бо вдома очікувала мене майбутня дружина з майбутніми дітьми. … Гайдаш лежав горілиць на облізлій цератовій канапі, димів цигаркою і крізь окуляри дивився в стелю.
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Я взяв з прилавка імітацію старого дереворита з зображенням Везувію, що димів над затокою. … Камін трохи димів, але Міттельгорнові це не заважало.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment А дорогою іде і йде піхота, а назустріч їй ідуть і йдуть Поранені; без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба, а з димів Пробиваються фантастичні пили вогню, вигризаючи до самої землі міста і села.
