АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів
Ще кілька ударів – і паща відкрилася, потім зімкнулась; довга рука відокремилась від голови і, скручуючись та розкручуючись, повільно пішла на дно. … Білосніжний кораловий пісок, що застеляв дно, як чудовий рефлектор, повертав воді сонячне світло, яке доходило до нього. … Потім вона розімкнула пащу і, здригаючись, опустилася на дно.