ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment Олізар уже не чув його слів, плачу й стогону, через те не довідався, чи було послано йому вслід прокляття чи прощення, але він упевнився, що це була остання розмова з батьком-двійником і що двічі такої милості йому й сподіватися не варто: двічі вона смертному не дається… Залізні кроки били, як довбні в тулумбаси.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Потім старанно вимальовує велику, важку, опасисту дулю, яка ніби ковтнула трохи самогону, захмеліла і тепер подібна до великої довбні – незламної і шаленої, і пише під нею своїм професорським почерком: “Ficum slovenicum” тобто “дуля слов’янська”.
Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment У плечах він був ширший за столітнього дуба, а стулені його кулаки, вкриті рясним чорним волоссям, були більші за добрі довбні.
ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори Posted on by / 0 Comment Бийте, довбні, в темній безодні!
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький Posted on by / 0 Comment Замазані чорні кулаки лежали на колінах, неначе дві довбні.
Семен Скляренко – Володимир Posted on by / 0 Comment А стріли й каміння летіли вже з обох боків, ось рушили вперед, як велетенський полоз, вої Ярополка, ось вони зіткнулись з воїнством Володимира, глухо гули щити, кричали вмираючі люди, дзвеніли списи й сулиці, свистіли довбні й дрюки.
