Skip to content Оце було літком, як зайде вже сонце й спуститься вечір на землю, вийде баба з Чіпкою з хати (бо в хаті душно), простеле рядно перед порогом; дожидають Мотрі з роботи. …
Устане він рано, ще до сонця, набере хліба в торбу, візьме малахай, що дід дав завертати овець, та й іде в царину, до землянки, дожидати, поки збереться отара. Всі повиходили; староста замкнув двері і з ключами дожидає комісію. …
Поодаль народ стовпився півкружно, дожидаючи, – …
Пригадує хлопець: недалеко пустош, біля якої вчора сидів з Миколою, дожидаючи тата. …
– ось, дрібні рублі в нього, останні, на квиток додому: вернутися до сім'ї, що, тремтячи, дожидає, голодна. — Потім, у суботу дожидайся. …
— Я не знаю, чи доживу до завтра. …
Доживете, — …
— Ну, чи доживу я до нього, чи ні, а вже й за добре слово спасибі. …
Другий, дивись, до сивого волосу доживе, худобу має, та землі не розуміє. …
Таки не дожала постаті; поскладала снопи в полукіпок і тихо пішла у село. І не доженеш тепер, і не доженеш!.. …
Зінько мовчав, дожидаючись, поки тесть сам озветься з своїм ділом. …
Сам робив, а «образований» син лежав під грушею, дожидаючися, щоб груші самі в рот падали. …
Громада зовсім ущухла, дожидаючися, що скаже старшина. …
То дожидавсь, боявсь, мабуть, а тепер уже зоеміливсь. 