Вкорити Posted on by / 0 Comment вкори́ти – дієслово доконаного виду (докорити) Інфінітив вкори́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа вкорі́мо, вкорі́м 2 особа вкори́ вкорі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа вкорю́ вкоримо́, вкори́м 2 особа вкори́ш вкорите́ 3 особа вкори́ть вкоря́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.
Шарль Перро – Казки Posted on by / 0 Comment Адже вона ні в чому не могла докорити королю: такої сукні й справді ніхто ще не бачив у всьому світі.
Борис Грінченко – Серед темної ночі Posted on by / 0 Comment А так докорити Зінькові нічим не можна було: і тихий, і працьовитий парубок, і непитущий…
Борис Грінченко – Під тихими вербами Posted on by / 0 Comment А що синові порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити: скаже щось, мов кине слово, та й пішов, і не слухає вже, чи йому що відкажуть, чи ні.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля Posted on by / 0 Comment Я ні в чім не можу докорити Соні, вона старається, щоб було добре, але…
ГОМЕР – Іліада Posted on by / 0 Comment 126] Біля Бантів обох тоді стали збиратись фаланги 127] Дужі, що ані Арей їм нічим би не міг докорити, 128] Ані Афіна, що кличе до бою.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment і жіноцтво мовчки заплакало над ним, і жодна пащекувата молодиця не зважилась чимсь його образити, докорити, обпекти сльозою.
БОКАЧЧО Джованні – Декамерон Posted on by / 0 Comment не для того, щоб йому за сей учинок догану дати, а її пожаліти, а, навпаки, щоб його похвалити, а їй докорити та ще показати, як чоловіки можуть ошукувати тих, що їм вірять, дарма що і їх ті обдурюють, кому вони довіряють.
