Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ Posted on by / 0 Comment похмуро відповів Петро, звівши докупи чорні брови. … кидати хати й перековувати рала на списи, та й сходитися докупи.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Я маю докупити собі обручку, чи вона мені купить, чи так і будемо жити — вона заміжня, а я ніби як нежонатий? … А коли їх звести докупи, це вже система.
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда Posted on by / 0 Comment От збереться їх докупи десятків або й сотень скільки, виберуть собі ватажка, характерника такого, що вже його хіба срібна куля візьме, що козаки за ним і в огонь, і в воду… гайда на Вкраїну!
Іван Кривуцький – За полярним колом Posted on by / 0 Comment Основний пайок видавали всім, а за гроші можна було докупити. … Через усе подвір'я тюрми вистелена підлога з грубих, десь п'ятдесятиміліметрових дощок, збитих докупи та так щільно, що й вода поміж них не просочиться.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ялинка Posted on by / 0 Comment Брали двi склянi пляшечки з вузенькими шийками, насипали одну дрiбненьким пiском i злучали їх шийками докупи так, щоби пiсок мiг пересипатися з одної пляшечки до другої.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment …якi сили, хоч яку енергiю, i горе людинi, що в таких обставинах почується самотньою, вiдiрваним листком… Отож треба нам цементу, щоб нарiвнi з iдеєю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирi, чисто братерськi вiдносини мiж нами, обопiльну помiч, пораду… Опрiч двох тостiв – за смiливiсть i за працю – п'ю ще й третiй…
Тарас Григорович Шевченко – Княгиня Posted on by / 0 Comment каже — непрощенний грішнику, два камені, звяжи їх докупи ременем-сирицею, перекинь через плечі, і коли ремінь перерветься, тоді гріхи твої прощені будуть.” Отож іде він з тими каменями через кладовище та й бачить, що на свіжій могилі блудний син матір свою проклинає.
Кобилянська Ольга – Нiоба Posted on by / 0 Comment Замiсть усяких слiв зцiпилися ii руки пальцями докупи, i вона притискала iх безмовно до грудей, спираючися, мов у млостях, на софу.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Наталка-Полтавка Posted on by / 0 Comment Наталка, котору я любив бiльше всього на свiтi; для которої одважовав жизнь свою на всi бiди, для которої стогнав пiд тяжкою роботою, для которої скитався на чужинi i заробленую копiйку збивав докупи, щоб розбагатiть i назвать Наталку своєю вiчно!
