Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Докія, почувши постріли, зупинилась біля перелазу. … — вражено запитала Докія, начеб і не знала, не сподівалася того наділу, начеб не бачила його у снах і наяву. … — перепитує Докія так, як перепитують люди, щоб іще раз чиєсь слово ствердило їхню певність. … А вона, Докія, їде і їде із Тимофієм польовою дорогою на свою ниву.