Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
проте сама атмосфера робітничого передмістя нагадувала Тані домівку, і завжди приємно було їй опинитися в середовищі цих простих трудових людей. … Нема домівки, нема заводу, все на колесах, мама не почула її… Лежала знесилена, задихана, в грудях — повно стукоту серця. … Мовчки беруть повістки, мовчки розбігаються по домівках.